Тамара Михайленко

Та все ж найголовніша проблема – як навчити всіх. Як полегшити дітям одну з найважчих професій – бути учнем.

Тут мені дуже стають у пригоді опорні конспекти. В 4-х – 5-х класах це більше план, за яким дитина повинна вміти викласти тему, та трохи – довідничок, де схемками, ключовими словами, умовними позначками нагадуються основні правила.

А вже Конспект з геометрії,- обов’язково містить натяк на ідею доведення тієї чи іншої теореми, підказку, в якому напрямку шукати доведення. Звичайно ця підказка подається у вигляді малюнка, який трохи “підштовхне”, тому одного погляду на нього досить, аби зрозуміти (або пригадати) з чого починати доведення і тоді провести доведення звичайно буває справою техніки.

Дуже гострою є також проблема домашніх завдань, бо успіх вивчення математики великою мірою залежить від того, скільки задач розв’язав учень самостійно, а не переписав з дошки, нехай навіть цілком зрозумілих, але чужих розв’язків. Чого тільки не перепробувала я, аби заохотити учнів систематично виконувати домашні завдання! Один лише перелік зайняв би багато місця. На теперішній момент намагаюсь триматись таких правил:

1. Якщо задавати занадто багато, частина учнів не буде робити їх зовсім. Тому обов’язковою частиною завдання намагаюсь не переобтяжувати. Але сильні учні по можливості повинні мати цікаву та складну задачу, що не є обов’язковою і розв’язується за бажанням.

2. В стереометрії (10 – 11 класи) теорію можна дати великим блоком за невелику кількість уроків і тоді список домашніх задач на всю чверть учні можуть отримати в перші дні чверті, з’являється можливість раціонально розподіляти свій час і розв’язувати задачі в зручному темпі і в зручний час. Але! Аби учні не запускали розв’язування домашніх задач, на кожному уроці записується обов’язковий мінімум до наступного уроку. А якщо можеш і хочеш – розв’язуй наперед.

3. Оскільки для десятикласників найбільшу складність при розв’язуванні стереометричних задач являють доведення та оформлення пояснень, то перед уроком геометрії вивішуються розв’язки домашніх задач з повним поясненням.

Це деякі основні принципи, та деякі засоби, які я використовую в роботі з дітьми. Взагалі ж чи можна перелічити всі ті деталі, дрібнички, з яких складається індивідуальне обличчя кожного вчителя?

Розвиваюче навчання. Як цього досягти?

Найефективніший спосіб розвиваючого навчання — така організація навчального процесу, коли дитина не “ковтає” готові істини, висновки, а шукає і знаходить їх власноруч. А скільки щастя від власного відкриття! Емоційний вибух від таких міні-відкриттів важко переоцінити. А розвиваючий ефект? Як цього досягти?

Звісно, що можна виписати низку готових формул, примусити учнів вдома вивчити напам’ять, а наступного разу поставити купу “двійок” за невивчені формули, викликавши (вкотре !) відразу до навчання. Але спробуймо запропонувати дитині розв’язати кілька проблем, так скомпонованих, що їхнє послідовне вирішення стає дитині доступним.

Не завжди дитина може повністю самостійно знайти розв’язок задачі, але якщо трішечки зорієнтувати її на потрібний напрямок, вона залюбки сама побіжить цією доріжкою і таки знайде собі на радість. Підказка має бути мінімально необхідною і бажано – непомітною для дитини. Приклади таких підказочок, зібрано у збірочці опорних конспектів з оптимістичною назвою “Я зможу!”.

Мовна культура є одним з фундаментальних факторів розвитку особистості. Але як часто доводиться чути: “Я розумію, тільки сказати не можу”. Можливості уроків математики, особливо геометрії, для розвитку мови безмежні. Розвинути у дітей мовний апарат допомагають ті ж опорні конспекти, що складаються до кожної теми. Вони містять мінімум умовних позначок, нескладних малюнків, схем, ключових слів, дивлячись на які, дитина може легко відновити послідовність розповіді вчителя, основні висновки розглянутої на уроці теми. Такий опорний конспект не є підручником, за ним не можна вивчати математику чи інший предмет, ним можна користуватись лише після знайомства з темою на уроці – спільних досліджень, висновків, розповіді вчителя, підведення підсумків. Він використовується як допоміжний засіб, аби дивлячись на ці сигнали-підказки, дитина відновила повний послідовний виклад вже знайомої теми, її змісту, основних закономірностей. Якщо залучити дітей до спільної досить серйозної гри – взаємного опитування з кожної теми з виставленням оцінок один одному, можна, як показує досвід, суттєво підвищити вміння висловити словами свою думку, сформулювати основні положення вивченої теми.

Послідовно викласти відносно складну для учорашнього випускника початкової школи тему – річ непроста. Але, як показує досвід вчителів, які використовують такі опорні сигнали, діти з їхньою допомогою залюбки розповідають один одному тему, їм подобається власна повна і послідовна розповідь, а оцінки один одному вони ставлять часто прискіпливіше від вчителя. Результат же від таких тренувань усної мови (з використанням спеціальної термінології!) проявляється дуже швидко і дозволяє, наприклад, у гімназії Києво-Могилянський колегіум почати на рік раніше від загальноосвітньої школи вивчення геометрії – дисципліни, яка потребує доведень. Будь-яке сформульоване твердження учню треба доводити – тобто показувати, звідки це логічно випливає, що було б абсолютно неможливим без достатнього рівня розвитку мовного апарату дитини.