Вірш української поетеси Анастасії Дмітрук, написано 23 березня 2014 року під час кримських подій. За словами автора, цей вірш – звернене до Росії, – «про ту саму братську любов, яку ніхто не бачив, але всі про неї говорять».

Анексія Криму. Коротка хронологія подій.

23 лютого 2014 року

У Севастополі з російськими триколорами пройшов мітинг проти «фашизму» в Україні. Мітингувальники тримали гасла «Путін – наш президент», «Росія, ми кинуті, візьми нас назад!» На мітингу прийнято рішення не перераховувати податки, зібрані в Севастополі, в столицю України, і організувати на території міста загони самооборони.

11 березня 2014 року

Парламент Криму ухвалив Декларацію про незалежність АРК і міста Севастополя. Константинов заявив, що Крим не повернеться до складу України.

16 березня 2014 року

У Криму пройшов незаконний референдум по статусу Криму. Проросійськи налаштовані кримчани, дізнавшись попередні результати, вийшли на вулиці святкувати майбутнє відділення від України.

17 березня 2014 року

На позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АРК прийнято постанову «Про незалежність Криму».

18 березня 2014 року

ВС АР Крим звернувся до президента Росії Володимира Путіна з проханням про включення Криму та Севастополя до складу Росії. У Москві підписано договір про включення Республіки Крим та міста Севастополя до складу РФ. Він скріплений підписами Путіна, Константинова, Аксьонова та голови координаційної ради з організації Севастопольського міського управління по забезпеченню життєдіяльності Севастополя Олексія Чалого.

9 травня 2014 року

У Севастополі пройшов військово-морський парад, на якому був присутній Володимир Путін.

Верните нам наше небо …

Никогда мы не будем братьями!

Вы огромные, мы — великие.

Литовцы записали песню на стихи Анастасии Дмитрук.

Музыка – Виргис Пупшис,
исполнители – Виргис Пупшис, Яронимас Милиус,  Кестутис Невулис, Гинтаутас Литинскас.

23 марта 2014 года.

Верните нам наше небо,

верните нам наш покой!

Зачем вы пришли, соседи?

Зачем вы пришли с войной?

Мы с вами детей крестили

и пили на брудершафт…

Зачем вы нас оцепили

колонной своих солдат?

Нам много досталось боли –

хороним своих сыновей.

Мы видели много горя,

мы стали еще сильней.

Зачем вы пришли, ребята?

За что собрались воевать?

Мы выстоим брат за брата,

нас тоже учили стрелять.

Мы выстоим – у нас Воля,

ее не возьмет автомат.

Мы вам не сдадимся без боя,

все церкви пусть бьют набат.

Мы видели смерть, ребята,

ей смело смотрели в глаза.

Не надо войны, не надо…

Потом не вернешь назад.

Никогда мы не будем братьями

Никогда мы не будем братьями

ни по родине, ни по матери.

Духа нет у вас быть свободными –

нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими» –

нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие.

Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,

своей завистью вы подавитесь.

Воля – слово вам незнакомое,

вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома «молчанье – золото»,

а у нас жгут коктейли Молотова,

да, у нас в сердце кровь горячая,

что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,

без оружия мы опасные.

Повзрослели и стали смелыми

все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –

мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся –

они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –

а у нас тут огни восстания.

У вас Царь, у нас – Демократия.

Никогда мы не будем братьями.