Минуло три роки.

Вірші Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями»

дійсно гімн вільних народів !!!

Після тріумфу свого творіння Настя вирішила, що її терені – це поезія. Вона кинула роботу в комп’ютерній фірмі і цілком присвятила себе громадській діяльності та творчості – стала керівником української соціальної мережі WeUA і очолила всеукраїнський «Конкурс патріотичної поезії». У квітні 2016 року вона отримала звання «Киянка року 2015» за внесок в культурний розвиток столиці. У вересні їй вручили Премію Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. І ось зовсім недавно, 12 листопада, вона отримала нагороду Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в категорії «Перспектива» як українська поетеса.

Тобто, влада її приймала!?

Однак, дівчина-патріотка ще влітку 2015 року публікує емоційний вірш з критикою цієї влади: «Маски зірвані, вірити нікому … Хто при владі – все куплені – продані».

Сьогодні, восени 2016 року представники влади «вдають дурня» і не розуміють, чому народ обурений і виходить з незрозумілими протестами. Прямо «шатун» якийсь!

І ось тепер цей вірш дійсно звучить актуально:

Анастасия Дмитрук «Маски сорваны, верить некому»:

Маски сорваны – верить некому.

Разбиваются птицы об лёд.

Поспешили к новому, светлому –

оборвался беспечный полёт.

Кто у власти – все куплены-проданы,

Наши сотни ложатся в ряд.

Вместо аистов – в небе вороны.

Души светлые не горят.

Навсегда мы с тобой свободные.

Мы с тобой – молодые ветра.

Нас шакалы пасут голодные,

Полосатая их чума.

Мы восстанем все миллионами –

бесконечный один отряд.

Мы пойдем вперёд батальонами,

мы за всех отомстим ребят.

Маски сорваны. Суки лживые,

Грады, мины, за боем бой.

Только мы уже не игривые.

Теперь хищники мы с тобой”.