Тимур ОРАТОВСЬКИЙ

– співзасновник колегіуму,

Валерій ШТОРЛІН,

Олена ТАРАСОВА,

Олена БОГДАНОВА,

Валентина УСТІНОВА

– творча група, яка розробляла концепцію

гімназії „Києво-Могилянський колегіум”.

Зміна акцентів у навчанні – це зміна в теорії педагогіки. Домінуюча дидактична теорія набуття знань, умінь та навичок, навчання грамотності має на меті навчити учнів, що треба думати для того, щоб отримати інформацію, надану вчителем, завдання якого – викладання матеріалу. Навпаки, нова теорія критичного мислення передбачає необхідність показати учневі, як мислити, для того щоб знайти власні шляхи вирішення проблем та життєвих ситуацій.

Передбачається, що учень самостійно виробляє і зберігає в пам’яті стратегії та підходи до здобуття, оцінки й використання інформації.

Це вимагає від учителя змінити роль викладача знань та тренера навичок і стати посередником, провідником і компаньйоном учня в пошуках знань, сприяти та заохочувати його мислити самостійно, співпрацювати з іншими учнями, вживати й застосовувати на практиці те, що виявлено в процесі пошуків.

Такий підхід у навчальному середовищі є вже не педагогічним вибором, а необхідністю нового тисячоліття.

Істотна різниця між традиційною, ідеологічно заангажованою освітньою системою та демократичними засадами новітніх, інтерактивних методів викладання полягає насамперед у тому, що:

  • інформація має бути не кінцевим результатом – метою навчання, а її початковим пунктом та інструментом;
  • навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, автократично визначеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі;
  • учитель не повинен випереджати ствердженням своїх ідей учнівську мисленнєву ініціативу;
  • навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою досягнення розуміння того, що знання не обмежується сумою інформації і не є скінченним, а являє собою процес співвідношення різних знань;
  • сутність навчання полягає у приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити і в такий спосіб дізнатися, що ми знаємо про те, що ми насправді знаємо з приводу певної теми.

Такий підхід дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. При цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для осмислення запропонованої інформації й самостійного її здобуття, критичного перегляду та застосування на практиці творчих робіт шляхом партнерської співпраці учнів у групах.

Тобто знання, уміння, навички можна розглядати як засіб діяльності вчителя, засіб творчого процесу. Основне – навчити учнів вірити самим собі, своїм діям, умінню продуктивно витрачати свою енергію. В таких умовах учитель і учень перетворюються на творчий тандем, у якому вони діють разом. Роль ведучого, організатора дій належить учителю, який володіє методом, алгоритмом розв’язання поставленого завдання або проблеми, і показує учню, як це робиться. Спостереження за процесом вирішення проблем учителем, переймання дій, ходу думок з боку учня сприяє зародженню нових ідей та маленьких відкриттів у його душі.