Уява – синонім здатності до відкриттів

(Федерико Гарсиа Лорка)

Іронія Долі:

… дійсно, свого часу вчителі називали нас «вундеркіндами»,

тепер ми називаємо учнів «Індиго» …

Світлана Нестерова            Тимур Оратовський                    Євгения Руденко

заступники директора з навчальної та науково-методичної роботи

У наш вік комп’ютеризації, розвитку технологій та наукових теорій, глобальних проблем та пошуку оптимальних рішень, у суспільстві виникла нагальна потреба у творчих, діяльних, інтелектуально й духовно розвинутих громадянах. Сьогоднішньому працівникові потрібні вміння порівнювати, аналізувати, логічно та чітко прораховувати кожен крок своєї діяльності, швидко приймати ефективні та обґрунтовані рішення, робити правильні висновки, оцінювати інформацію, використовуючи як свій власний досвід, так і досвід поколінь, пристосовуючи його до сучасної реальності. Для цього людині насамперед необхідно розвивати такі здібності, як уміння мислити критично і творчо, грамотно висловлювати свою думку.

Завдяки міжнародній програмі, а саме «Читання та письмо для розвитку критичного мислення», викладачі нашого навчального закладу отримали можливість брати участь у професійних семінарах у США та в Україні, обмінюватись інформацією та досвідом з професіоналами інших країн, спільно працювати й розвивати інноваційні методології та технології, впроваджувати новий досвід і втілювати свої власні ідеї в практику шкільного життя.

Ми маємо результати власних досліджень, які проводилися з урахуванням наших умов та базуються на принципах теорії критичного мислення. Система, за якою працюють викладачі колегіуму, випробувана, відпрацьована на практиці та дає хороші результати. Вона доцільна для більшості шкільних дисциплін, бо формує та розвиває навички, необхідні для успішної реалізації особистості взагалі.

Головне завдання вчителя – побачити в кожній дитині неповторну, унікальну особистість, наділену певними творчими здібностями, допомогти їй розкритися.

Як це зробити?

Постійний пошук відповіді у процесі спостереження, спілкування з дітьми, аналіз професійних дій, вивчення досвіду вітчизняних та зарубіжних педагогів привели викладачів Києво-Могилянського колегіуму до певних узагальнень з точки зору теорії критичного мислення, яка останнім часом дедалі більше набирає сили та стає відправним моментом у вихованні та навчанні дитини. Критичне мислення – це: звичка мозку мислити та розуміти; схильність кожної особистості мати широкий світогляд, бути допитливим та прагнути переосмислювати здобуту інформацію у світлі нових даних.

Знання заради знань не потрібні ні розуму, ні серцю. Головне – навчити здобувати знання та уміння їх використати, дати можливість учневі відчути свої творчі можливості через радість відкриття та перемоги.

Таким чином, критичне мислення є не тільки вмінням мислити, а також особистою здатністю та рушієм розвитку творчої особистості. Саме тому вчитель має сприяти та заохочувати будь-яку діяльність, що розвиває вміння учнів, їх можливості та здібності. На операційному рівні вчителеві слід звертати увагу на основні компоненти критичного мислення, а саме: інтерпретацію, аналіз, оцінку, висновок, пояснення та саморегуляцію.

Чому навчати?

Суттю критичного мислення є визначення понять, їх осмислення та обговорення. Коли наші учні вміють досліджувати та повністю визначати поняття або явище та слово, яке його називає, вони набули міцних знань. Коли наші учні можуть розглянути асоціативний зв’язок між двома або більше поняттями та відстежити, як змінюються умови в результаті цих асоціацій, вони здобули потрібні докази, мають певну точку зору та позицію, необхідну для проведення дискусій.

Цей внутрішній та особистий процес визначення явища, встановлення певних критеріїв оцінки інформації та власний вибір того, що особистість вважає істиною, є суттєвим у критичному мисленні, що вже передбачає вміння мислити логічно та робити висновки. Вважають, що можна навчити мисленню, тобто робити аналіз та упорядковувати подібне та відмінне, ідентифікувати структуру тверджень. Це є основою для розвитку навичок критичного мислення.

Існує три групи даних, за допомогою яких учитель може визначити рівень сформованості критичного мислення учнів.

Найбільш поверхневим рівнем мислення є вербальний. Завдання вчителя – слухати, як учні говорять.

Другий рівень означає читання та розуміння того, як розтлумачують інформацію, розуміють її та мислять інші. Учитель слідкує за тим, як учні інтерпретують прочитане.

І, нарешті, найвищим та найважчим рівнем мислення є письмо – запис вражень, поглядів, думок з подальшим відтворенням у мовленні. Учитель має звернути увагу на структуру, зміст і суть написаного учнем та його усне відтворення.

Таким чином, мовлення, читання та письмо є не тільки метою, а й водночас інструментами, за допомогою яких учитель може розвивати навички критичного мислення учнів.

Ці три види діяльності мають першочергове значення, оскільки вони надають інформацію про здатність учня мислити критично, а також є необхідними показниками для оцінювання учнів відповідно до програми навчання.

Коли та де навчати?

Процес формування вмінь та навичок критичного мислення стребує певного часу. З цього логічно випливає, що навчати критично мислити треба у процесі всієї навчальної та виховної роботи. Дуже важливо починати якомога раніше. Кожна шкільна дисципліна має свої особливості та сприяє розвитку необхідних умінь і навичок логікою предмета, проведенням дискусій та обговоренням, впровадженням мовленнєвих курсів.

Як навчати?

Дослідження доводять, що людина зберігає до 10 відсотків побаченого, 20 відсотків почутого, половину з побаченого й почутого (що надають мультимедійні засоби) та 80 відсотків від того, що вона побачила, почула та виконала, тобто в процесі інтерактивної діяльності.

Нашим учням потрібно стати діячами. А нашим девізом є: «Навчайся мислити шляхом мислення» або «Навчайся читанню в процесі читання».

Ці гасла пояснюють та доводять те,

що мислення й читання

є метою та інструментами

у вивченні будь-якого предмета.