Для підготовки учня до іспиту з української мови можна взяти будь-яку збірку диктантів за 5 клас, рекомендовану Міністерством освіти і науки України для використання в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою, що починається з повторення матеріалу за 4 клас, і писати диктанти на повторення матеріалу за 4 клас. Або взяти будь-яку збірку диктантів за 4 клас і писати диктанти на повторення матеріалу за 4 клас.

Наприклад :

1. Українська мова. Збірник диктантів. (Курганова Н. В.,1-4, Торсінг плюс).

2. Українська мова. Збірник диктантів для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів. (Уліщенко В. В., Уліщенко А. Б.).

3. Збірник текстів для диктантів, переказів та аудіювання. (Настечко А. І., Ковальчук Н.О., 1-4 класи, ПЕТ)

Час на написання диктанту складає одну астрономічну годину (60 хвилин). Результат оцінюється за 60 бальною системою.

Норми оцінювання:

За кожну граматичну помилку знімається 5 балів.

За кожну пунктуаційну помилку – 3 бали.

За кожне виправлення – 1 бал.

Бажаємо успіхів!

Деякі варіанти диктантів, що пропонувалися на вступних іспитах за попередні роки, розміщено нижче.

Приклади диктантів:

«Переправа».

Була темна осіння ніч. У долині сіріло щось широкою смугою і розливалось у пітьмі. То був Дунай. В одній з яруг, глибоких та покручених весняними водами, ворушились люди. Були вони з хатнім збіжжям. На дні яру чути було якесь глухе шепотіння. Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля. Іван розклав багаття, припав до землі і дув. Раптом схопилось полум’я, бухнув синій дим, – і залило світлом дно чорториї. Нерівне світло осяяло його кругле обличчя, заросле пасмами волосся. Раптом почувся кінський тупіт. Усі насторожились. Остап затоптував вогонь. Жевріюче бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки. Тимчасом кіннотники проїхали. В проваллі знов стало темно. Іван оповідав про своє домашнє життя.

Всього 114 слів.

(За Коцюбинським).

«Біла береза».

Шумів осінній листопад. Ліси покірно й сумно порошили багряним листям. Тужне шарудіння заповнювало лісову глушину. Опалим листям осінь щедро вистеляла всі дороги й галявини. Шум листопаду сповнював Андрія тривогою. У вилинялій гімнастьорці він ішов нерівним кроком і часто обтирав обличчя пілоткою. Опівдні Андрій зупинився на гребені узгір’я.

Наші частини йшли бездоріжжям по ржевському поліссю. На схилі невеличкого пагорка самотньо стояла біленька береза. Вона по-дитячому радісно стріпувала віттям. Андрій підійшов до берези ближче. Він любив на всі груди вдихати пахущу листу беріз, любив дивитися, як берези простягали до вікон густо запушілі памороззю гілки.

Надвечір батальйон вийшов на просторе узгір’я і увійшов в село. Це була Ольхівка. Над нею високо трималися гіллясті берези. М’яке сяйво весело освітлювало все узгір’я.

Всього 112 слів.

(За Бубенновим).

«Люблю свою столицю».

Ви бачили віддзеркалля неба в зеленому саду? То наш Київ! Спекотливі подихи літа ступають його червневими вулицями. Будинки потопають у мальвових і трояндових кучугурах. Кручі Дніпра розмальовані пензликом талановитого художника, а зеленувате листя крислатих каштанів на Хрещатику тоне в сонячному промінні. Гордо та велично палахкотить золотом свята Софія …

Крізь голубуватий серпанок далеких століть світять киянам та гостям столиці теплі спогади про древній град на берегах Славути …

Їжджу київськими вулицями зачудований. Тут кожен клаптик землі озивається голосом наших предків. Кожен українець вважає себе потомком великого племені, древнього і мужнього народу, а наша столиця ніби переносить нас у сиву давнину.

То хіба можна не любити наше таке древнє, таке шляхетне та віковічне місто?

Всього 111 слів.

«Спокута».

Навесні у вишневому галуззі витьохкувала, захлиналася співом якась дивовижна пташечка. Мені закортіло її спіймати.

Ранніми досвітками я виходив на обійстя, підповзав до височенної вишні, але гнізда знайти не міг. Кропива жалила роззуті ноги й розхристані груди, а серце стукотіло на весь малинник. Соловей із солов’їхою постійно спурхували з гілля в синювату безвість світанку. За два тижні я вистежив гніздо, але птахів у ньому вже не було, а лишилося тільки четвірко блакитнуватих яєчок. Своїми надокучаннями я змусив птахів полишити майбутніх солов’яток.

Сьогодні я став би на коліна й каявся б перед сполоханими пташками, але не можу повернутися в дитинство. Моє каяття було б щиросердою сповіддю, але час назад не повернути… Отак втрутишся в натхненний рух природи, а потім розкаюєшся все життя.

За О. Аврамчуком (120 слів)